Вірний правнук Кобзаря — Олесь Гончар

Коли цвітіння настає пора,
Коли весна смичком струмка заграє ,
Тобі ми з днем народження вітаєм
Славетного Олеся Гончара!
Л. Кононенко

Скільки б не пройшло весен і зим без Олеся Терентійовича Гончара, час не зітре пам’яті про великого сина великої родини, вірного правнука Кобзаря, про улюбленця українського народу. Тепер тільки з портрета дивляться на нас вишневою карістю очі, але ж однак зігріває він нас своєю посмішкою, щирим поглядом, незабутніми зустрічами із його героями. Такими словами розпочалося святкування 100-річчя видатного письменника Олеся Гончара, що відбулося 18 квітня у СЗШ №76.
Ми знову і знову будемо перечитувати безсмертні твори О.Гончара, відкриваючи нові грані Гончаревих героїв:

Він — із тривог і болю,
Весь — неспокій!
Його душа — мов Тронка у степах,
Його душа — Собор надій високих!
Ущух «Циклон» !
Та вогник — пломенить!
І Бригантина в мандри вирушає,
До Берега Любові завертає,
Де майстер і тривожиться й не спить!

І через 10, 20 років він буде нашим сучасником, бо це з його уст новітня Україна підхопила слова про рідну мову, про сувернітет, незалежність України, щастя народитися українцем. «Найвища краса — краса вірності», — сказав О.Гончар вустами своїх героїв і сам був втіленням цієї краси і правди.