Мітинг Пам’яті

Роки, обпалені війною… Чи близькі вони нам? Від слова «війна» пече у скронях. Живуть ще спогади і житимуть до безкінечності у серці кожного, у кожній клітині тіла, у невиліковній рані – душі.

Пам’ять, стій! Зупинись на хвилинку.

Серце замри…

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим!

Так, усе далі в історію відходять жорстокі битви Другої Світової війни, в яких наш народ виявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну. Але наша пам’ять… Наша шана… Наша вдячність…

Учні школи № 50 провели мітинг Пам’яті та поклали квіти біля пам’ятного знаку першої лінії оборони (19-ий км Житомирського шосе).

Пам’ятаємо!